УКРАИНА

Німецький письменник Генріх Дік вперше приходить книгою до українського читача. Народившись в Киргизії та відмінно закінчивши юридичний факультет Пермського державного університету, він в 1993 році виїхав до Німеччини. Саме тут він став письменником, здобув визнання, як серед колишньої радянської діаспори, так і серед корінних німців. Нині він – член Спілки письменників Німеччини, автор двох десятків книг німецькою, російською та киргизькою мовами, один з найчитабельніших письменників-емігрантів на Заході. Організатор та ініціатор багатьох культурно-просвітницьких проектів та видань, в тому числі розрахованих на дітей, лауреат численних літературних нагород. Його твори включено до Хрестоматії літератури російських німців.
Чим підкупляє «мала проза» Генріха Діка? Насамперед іронічно-сатиричною спрямованістю сприйняття колишніх і сьогоднішніх російських та західно-цивілізаційних реалій. До певної міри – це сміх крізь сльози, так знайомий нині багатьом.
А ще – продовженням улюблених нами літературних традицій «беззастережного реалізму»: від Салтикова-Щедріна до Володимира Войновича, а якщо шукати певний відповідник в німецькій сучасній літературі – то це, безумовно, Ервін Штріттматер з його лапідарною новелістикою.

Перевёл книгу на украинский язык поэт, драматург Михаил Каменюк


 

КЫРГЫЗСТАН

В Кыргызстане перевели часть моих сказок для взрослых на киргизский язык, а издательство «Турар» (Бишкек) выпустило недавно из печати книжечку с этими произведениями. Она называется « Июль перисижана моюл» (Фея Июля).
Сказки переводил Улан Жунушбаев, который когда-то, как мне с...ообщили, «блестяще перевел с русского на киргизский несколько книг Солженицына, Есенина, Лермонтова».

Улан Жунушбаев написал мне:
«Здравствуйте, Геннадий. Высылаю переводы сказок, приношу извинения за задержку... Сказки ваши мне понравились, а то что мне нравится я обычно перевожу очень медленно, как бы смакуя каждое слово...»